Сомов і Брайкевич познайомилися напередодні Першої Світової війни. Як видно, особисті якості Михайла Васильовича багато в чому зумовили характер його зібрання. Сомов працював неквапливо, до того ж багато його робіт були наперед обіцяні колекціонерам. Гаряче бажання Брайкевича отримати як найбільше сомівських творів змушувало художника витягати з папок графіку різних років — начерки, етюди, ескізи, підготовчі аркуші. Хоча більш цінними у порівнянні з ними прийнято вважати закінчені живописні витвори і повністю завершені малюнки, саме роботи на папері здатні ввести в майстерню Сомова, здебільшого графіка: пояснити творчий задум, показати архітектоніку художнього мислення. Коли Брайкевич та Сомов зійшлися ближче, колекціонер отримав можливість роботи художнику замовлення.
Напочатку квітня 1919 року через наближення Червоної армії була оголошена евакуація Одеси, і Михайло Брайкевич разом із родиною полишив місто. Однак перед тим він встиг передати своє художнє зібрання Новоросійському університету. Радянська влада протрималася кілька місяців — у серпні Одесу зайняла Добровольча армія на чолі з генерал-лейтенантом Антоном Івановичем Денікіним.
Невдовзі після цього відкрилася перша виставка колекції Брайкевича. Її організував професор Микола Львович Окунєв, який втік від більшовиків в Одесу з Петрограду. Художник Філіп Гозіасон писав про ту виставку в «Одеському листку»: «Розміщене в залах університетського музею під керівництвом такого знавця мистецтва, як професор М. Л. Окунєв, зібрання стало доступним широкому загалу. Так, в самому розпалі Громадянської війни, Одеса встигла придбати справжню культурну перлину: невеликий, та надзвичайно цінний і потрібний музей російського живопису — картини Рокотова, Рєпіна, Сєрова, Врубеля, Сомова, Бакста, Бенуа, Лансере… Від всього серця привітаємо з цим надбанням наш бідний художніми цінностями, зголодніле за справжнім мистецтвом місто».