«Без цензури»

6 вересня — 27 жовтня

Константин Сомов
«Без цензури»

Запрошуємо вас на нашу довгоочікувану виставку «Константин Сомов. Без цензури», що триватиме в Одеському художньому з 6 вересня до 27 жовтня 2019 року.

У цієї виставки два герої, які міцно пов'язані з Одесою. Перший – Костянтин Сомов, петербурзький художник, графік, ілюстратор, один з засновників товариства та журналу «Світ мистецтва». Другий герой виставки – Михайло Брайкевич, одеський міський голова кінця 1910-х років, інженер, економіст, колекціонер, меценат, громадський та державний діяч.

Брайкевич товаришував з Сомовим – завдяки цьому йому вдалось зібрати одну з найбільших колекцій художника в світі, вона зараз зберігається в Одеському художньому музеї.

Цього року Костянтину Сомову 150 років, а остання виставка колекції Брайкевича в Одесі пройшла 100 років назад. У вересні ми вперше покажемо всі роботи майстра, які зберігають наші фонди. Серед експонатів – рідкісні еротичні малюнки до «Книги маркізи», збірника фривольних французських текстів XVIII сторіччя. Виставку доповнять роботи Сомова, які зберігаються в Харкові, Києві, Дніпрі та інших містах.

Константин Андрійович Сомов народився 150 років тому, а 80 років тому помер. Доволі багато книг та статей присвячено цьому художнику, та все ж про Сомова як і раніше відомо значно менше, ніж передбачає те місце в історії мистецтва, яке він займає. Проте, це зовсім не значить, що про нього колись забули, а зараз згадали. Не дивлячись на нікчемні ярлики, які на нього радо ліпили більш ніж півстоліття («декадент», «емігрант», «гомосексуаліст»), він завжди був на особливому рахунку. Поки багато хто з художників будував нові теорії, займався політикою, утворював об'єднання і школи, Сомов ніби сторонився сучасності, одночасно впливаючи на неї – своїм мистецтвом, силою та переконливістю художнього висловлювання. І цю силу та переконливість в усі часи важко було обминути.

Одним з найбільш відданих шанувальників мистецтва Сомова був Михайло Васильович Брайкевич. Він походив з небагатої дворянської родини, яка володіла маєтком у селі Попівка поблизу Одеси. В Одесі навчався в гімназії, після — з відзнакою закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі. Багато років успішно будував по всій Російській імперії залізні дороги і надскладні портові споруди, завдяки чому заробив статок і отримав визнання як політичний діяч.

Константин Сомов

«Найвитонченіша та краща людина в світі», — так називали петербурзького художника Сомова його сучасники.

Сомов і Брайкевич познайомилися напередодні Першої Світової війни. Як видно, особисті якості Михайла Васильовича багато в чому зумовили характер його зібрання. Сомов працював неквапливо, до того ж багато його робіт були наперед обіцяні колекціонерам. Гаряче бажання Брайкевича отримати як найбільше сомівських творів змушувало художника витягати з папок графіку різних років — начерки, етюди, ескізи, підготовчі аркуші. Хоча більш цінними у порівнянні з ними прийнято вважати закінчені живописні витвори і повністю завершені малюнки, саме роботи на папері здатні ввести в майстерню Сомова, здебільшого графіка: пояснити творчий задум, показати архітектоніку художнього мислення. Коли Брайкевич та Сомов зійшлися ближче, колекціонер отримав можливість роботи художнику замовлення.

Напочатку квітня 1919 року через наближення Червоної армії була оголошена евакуація Одеси, і Михайло Брайкевич разом із родиною полишив місто. Однак перед тим він встиг передати своє художнє зібрання Новоросійському університету. Радянська влада протрималася кілька місяців — у серпні Одесу зайняла Добровольча армія на чолі з генерал-лейтенантом Антоном Івановичем Денікіним.

Невдовзі після цього відкрилася перша виставка колекції Брайкевича. Її організував професор Микола Львович Окунєв, який втік від більшовиків в Одесу з Петрограду. Художник Філіп Гозіасон писав про ту виставку в «Одеському листку»: «Розміщене в залах університетського музею під керівництвом такого знавця мистецтва, як професор М. Л. Окунєв, зібрання стало доступним широкому загалу. Так, в самому розпалі Громадянської війни, Одеса встигла придбати справжню культурну перлину: невеликий, та надзвичайно цінний і потрібний музей російського живопису — картини Рокотова, Рєпіна, Сєрова, Врубеля, Сомова, Бакста, Бенуа, Лансере… Від всього серця привітаємо з цим надбанням наш бідний художніми цінностями, зголодніле за справжнім мистецтвом місто».

Наприкінці 1923 року Сомов опинився в Англії проїздом з Радянського Союзу до США, куди направлявся для організації великої виставки. В Лондоні Константина Андрійовича радо прийняв Брайкевич і його домашні. В еміграції художник і знавець зійшлися ще тісніше. Михайло Васильович став одним з головних сомівських замовників. Брайкевич приїжджав по справах в Париж, де з 1925 року остаточно оселився Сомов, и кожного разу бачився з художником.

«Приїжджав мене відвідати — був два рази у мене — мій дикий шанувальник Михайло Васильович, — писав Сомов сестрі в Ленінград, — <…> Таке обожнювання, як у нього до мене, воістину зворушливо і мене дуже підіймає. Він сказав таку фразу: "Всі мої вільні гроші — Ваші!" Але він заробляє працею у поті чола. Зворушливо ще й те, що і дружина його, як він каже, не звертає уваги на гроші, не буржуазна і не перешкоджає йому витрачати на колекціонування». «Ентузіаст, яких вже тепер немає», — додавав у щоденнику художник.

Мета цієї виставки – нагадати про чудового мецената Михайла Брайкевича, але в першу чергу, звичайно ж, про Константина Сомова, мистецтво якого він цінував надзвичайно високо.

Павло Голубєв

«Книга маркізи» – найвище досягнення Константина Сомова як книжкового графіка і разом з тим одна з вершин ілюстрації Срібної доби в цілому.

В середині 1900-х років Сомов був вже добре відомим в європейських країнах, перш за все у Франції, Австрії та Німеччині, і працював для німецьких видавництв.
Одне з таких замовлень надійшло від мюнхенського видавництва «Ганс фон Вебер» (Hans von Weber Verlag). Назва одного з них, антології еротичної літератури «Книга маркізи», прямо вказувала на джерело стилізації – будуарну книгу XVIII століття.

Книга вийшла друком 1908 року. Хоча задум антології було втілено несповна (через це мюнхенське видання називали «Малою маркізою»), робота над нею серйозно вплинула на мистецтво Сомова наступного десятиліття. Художник часто повертався до
характерних сюжетів і мотивів «Книги маркізи». Його не раз навідувала думка про підготування нового видання.

«Книга Маркізи»

В листопаді 1915 року художньо-графічний заклад «Уніон» запропонував Сомову підготувати нову «Маркізу». Художник розпочав не зволікаючи: виписав оригінальні малюнки «Книги маркізи» та зібрав підготовчі матеріали для нової графічної сюїти. Ця праця зайняла 1916 рік та частину наступного. Сомов використав всі ескізи для мюнхенського видання (опубліковані ті заборонені), а також створив нові. Крім того, він повністю пересклав антологію.

Однак протягом наступних двох років «Уніон» припинив своє існування. Ідею підхопила петербурзька фірма «Голіке і Вільборг». Для неї Сомов підготував одразу дві книги: так звану «Середню маркізу» та «Велику маркізу» — найбільш повне зібрання еротичних малюнків, присвячених темі галантного віку (найвідвертіші в «Середню маркізу» не потрапили).

Всі автентичні примірники «Великої маркізи», які дійшли до нас, достеменно відомі: зрідка який з них з'являється у вільному продажу. Але в Одеському художньому музеї зберігається ще більший раритет – розфарбовані Сомовим витиски із «Книги маркізи». Авторська розмальовка однокольорових відбитків повинна була слугувати взірцем для художників типографії при створенні кольорових ілюстрацій. Втім, Сомов зазвичай не обмежував себе виключно таким завданням: він розфарбовував ще декілька витисків – створював інші, не призначені для репродукування унікальні колористичні варіації. Такі роботи охоче купували колекціонери.

1917 року на замовлення Михайла Брайкевича художник розфарбував близька шістдесяти ілюстрацій «Великої маркізи». Робота була виконана в три етапи: спершу, весною 1917-го, Сомов розфарбував п'ять аркушів. Влітку художник завершив основну частину – «близько 60 штук» – и, нарешті, у вересні, ще один чи декілька витисків. На жаль, переліку цих ілюстрацій немає ані в документах Сомова, ані в архіві ОХМ – наразі невідома навіть кількість творів. Судячи з архівних джерел, суттєва їх частина була викрадена під час румунської окупації Одеси в період Другої світової війни.

Видання знайомить з творами майстра із зібрань Одеського художнього музею, інших музеїв України, а також Латвії та Литви. Спеціально для ювілейної виставки, твори художника були ретельно описані і прокоментовані із залученням великої кількості архівних матеріалів, які досі не публікувалися. Багато з цих робіт відтворені вперше.

Вартість каталогу: 350 грн.
Кількість сторінок: 232.
Мова видання: українська.

Видання включає додатки: вказані первісні ціни деяких творів, наведений список картин та малюнків Сомова, втрачених у роки Другої Світової війни, і т. н. Більшість творів публікується вперше. Видання адресоване як спеціалістам, так і широкому колу читачів, що цікавляться історією мистецтва і культури.

Автор-упорядник — Павло Голубєв, куратор виставки «Константин Сомов. Без цензури», кандидат
мистецтвознавства.

Каталог виставки