Юрій Сивирин намагається називати речі своїми іменами і цим оголює рани. «Що є час?» — головне питання, яке бентежить автора. «І чи є ще такі, як я, — ті, хто болісно переживають миготіння та зникнення сенсів і образів?» — роботи Сивирина про пошук співчуття і розуміння… Так само, як ті наші «незручні» для офіціозного мейнстріму художники минулих соцреалістичних часів, він переводить свої істині переживання в образи. Не завжди доречні, комфортні, приємні, проте — завжди виразні... А як же інакше відфільтрувати неосяжне море «сміття» з інтернету, щоб віднайти істину? Кліпи, фрагменти, суміщення, компроміси, взаємовиключення і параноїдальні форми — все це разом і є відображенням нефільтрованої, неоформленої і сумбурної інформації. У нагромадженні дивних форм потрібно знайти приховану логіку. У нескінченній безодні марення вловити сенс.