У рамках проєкту художники впродовж двох місяців документували сліди всієї їжі, яку з тих чи інших причин викидали. З цієї документації вони зробили колажі з фрагментами знайдених світлин, на яких присутні елементи пейзажу. В такий спосіб митці опрацьовують відчуття сорому, яке виникає під час викидання їжі — навіть тієї, яка б нікому не допомогла і нікого б не врятувала.

Виставка охоплює чотири десятиліття творчості художника — насамперед, ранній і найменш досліджений період, 1980-1990-ті.
На виставці зібрано 28 живописних робіт, інсталяції, відеоарт та близько 70 архівних фото, покликаних показати шлях Ройтбурда-куратора і організатора художньої спільноти.

В Одеському художньому зберігається більше двохсот робіт Костаді, а у постійній експозиції ви можете побачити лише 14 з них. На виставці ми представили роботи, які тривалий час зберігалися в фондах музею, а також архівні фото, документи і роботу сучасного українського митця Василя Дмитрика, присвячену пам'яті Киріака Костанді.

Сьогодні ім'я Пауля Шварца (1873—1934) майже забуте: персональна виставка «Fioretti» в Одеському художньому покликана нагадати про нього і дати друге життя творчому надбанню митця.

Назва виставки «Fioretti» — посилання до твору XIV століття «Квіточки Франциска Асізького». Це збірка з 53 коротких розділів, що розповідають про життя святого Франциска Асізького і яскраво змальовують створені ним дива.

Так само і на нашій виставці кожна робота — маленька окрема оповідь про диво і красу життя. Кожен предмет, кожна квіточка в творах художника мають характер і власну історію. Шварц, неначе ловець снів, полює на образи: у плямах монотипій, малюнках каміння, тріщинах та кляксах — всюди є сутності й почуття.

Володимир Будніков народився в 1947 році в Києві. У 1965 році закінчив Республіканську художню школу ім. Т.Г. Шевченка, а в 1971 році — Київський державний художній інститут (майстерня Тетяни Яблонської). Персональні виставки проходили у Німеччині, Франції, Австрії, щорічно проходять в українських музеях та галереях. Заслужений діяч мистецтв України, професор Національної академії мистецтв. Наразі живе та працює в Києві.

На виставці було представлено більше 30 обраних робіт ключових українських художників 1980-х — 2000-х років: Сергія Браткова, Леоніда Войцехова, Олександра Гнилицького, Ігора Гусєва, Олександра Животкова, Олександра Ройтбурда, Арсена Савадова, Олега Тістола та інших.

Проєкт поєднав у собі твори двох діаметрально різних підходів художнього втілення — створене художником та побачене художником. Це в рівній мірі визначає їх, як твори мистецтва.

Найбільше у творчості Ади Рибачук та Володимира Мельниченка ражає ї масштабність. Масштабність впливу. Масштабність задуму та втілення. Масштабність очікувань.

Наші гості не можуть побачити велику кількість шедеврів з колекції музею через брак гідного оформлення.

Художник виявляється в стані взаємовиключних і напружених ментальних переживань. Його шлях — це «Чорне дзеркало» нових інформаційних технологій.

Віктор Маринюк — легенда одеського нонконформізму. Образи Віктора Маринюка ізольовані від зовнішнього світу, їх не оточують предмети з відзнакою часу.

Змінена людина – важлива метафора ХХ та ХХІ століть, історії та політики, що намагаються стерти людину, змінити її та позбавити обличчя.

У вересні ми вперше показали всі роботи майстра, які зберігають наші фонди. Серед експонатів – рідкісні еротичні малюнки до «Книги маркізи», збірника фривольних французських текстів XVIII сторіччя.

Виставка сучасної української художниці Марії Куліковської «Моя шкіра — моя справа» — це кілька десятків сліпків тіла Марії, зроблених у співавторстві з Олегом Вінніченком за допомогою парафіну, шоколаду, мила, гіпсу та епоксидних смол.

У спільному з галереєю сучасного мистецтва NT-art проекті зібрано роботи одеських художників нонконформістського кола

Одеський художній музей презентує виставковий проект «Тарасова колекція в уявному музеї» — перлини з колекції Тараса Максим'юка доповнені роботами з колекції україники Одеського художнього музею та приватних зібрань.

Новий виставковий проект логічно продовжує щойно закриту виставку «Спецфонд: Репресоване мистецтво», яка знайомила одеську публіку з мистецтвом забороненим, вилученим на довгі десятиліття з історії, наукового обігу і експозицій музеїв.

Виставку побудовано на принципі вторгнення робіт Ігора Гусєва до основної експозиції Одеського художнього музею.

На виставці представлені 80 робіт із зібрання НХМУ, які були законсервовані наприкінці 1930-х і протягом багатьох десятків років були приховані від публіки.

Біографія Миколи Глущенка схожа на авантюрний роман: у ній знайшлось місце затяжній еміграції, агентурній діяльності, численним закордонним мандрівкам і плідній творчості. За життя митець створив понад 10 тисяч полотен. Виставка «Остання свобода» познайомить одеського глядача з пізнім періодом діяльності митця — останні 20 років його життя.